Безпека життєдіяльності
УВАГА! УВАГА! УВАГА!
1 серпня розпочалася всеукраїнська кампанія з посилення імунізації проти кашлюку, дифтерії та правця, яка триватиме до кінця року.
За підсумками 2023 року рівень вакцинації проти дифтерії та правця серед українців на 37% нижчий, ніж в країнах ЄС. У 2023 році лише
151 697 дітей отримали щеплення.
У м Кривому Розі вакцинація АКДП до року за сім місяців 2024 року становить 54,5%, АКДП 18 місяців – 43,5; АДП у 6 років – 44,8%, АДП – м у 16 років – 43,5%, АДП-м дорослі – 29,6%.
Вакцинація – єдиний спосіб захиститися від цих небезпечних інфекційних хвороб у будь-якому віці. Ефективність щеплення становить 95-100%. Доступні всі вакцини для надолуження пропущених щеплень проти дифтерії, правцю та кашлюку як для дітей, так і для дорослих.
Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку за Календарем щеплень проводять дітям чотири рази: у два, чотири та шість місяців, із першою ревакцинацією у 18 місяців. П’яте щеплення проводять вакциною АДП у шість років — це друга ревакцинація проти дифтерії та правця, без кашлюкового компонента. Шосте щеплення, третю ревакцинацію, роблять у 16 років вакциною АДП-М зі зменшеним вмістом дифтерійного та правцевого антигенів. Далі дорослим потрібно оновлювати свій захист від дифтерії та правця кожні десять років.
Батькам важливо перевіряти вакцинальний статус свій і дітей та в разі пропуску щеплення звернутися до найближчої амбулаторії та скорегувати графік вакцинації.
Кашлюк — це гостра бактеріальна інфекційна хвороба дихальних шляхів. Характеризується важкими нападами кашлю, які можуть тривати кілька тижнів або навіть місяців. Поширюється повітряно-крапельним
шляхом при кашлі або чханні інфікованої людини. Хворіють здебільшого діти та підлітки, проте захворіти можуть і дорослі. Найнебезпечніший кашлюк для немовлят, у яких він може викликати тимчасову
зупинку дихання (апное), і загалом у новонароджених і немовлят хвороба має високий ризик ускладнень та смерті. У 2024 році в Україні від кашлюку померло двоє дітей віком до 1
року.
Дифтерія — гостра інфекційна хвороба, яка вражає переважно слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та шкіру, утворюючи характерні плівки, які можуть викликати серйозні ускладнення. Бактерія
потрапляє в організм людини в дихальні шляхи, де починає виділяти токсин, який потрапляє у кров і вражає різні органи, найчастіше — серце, нервову систему та нирки. Навіть попри своєчасне
лікування близько 20 % невакцинованих хворих помирають.
Правець — гостра інфекційна хвороба, спричинена бактерією, яка виділяє потужний токсин, вражає нервову систему і призводить до сильних болючих м’язових спазмів (судом). Захворіти на правець можна, якщо збудник потрапить через пошкодження шкіри: рани, порізи, опіки, укуси тварин, травмування гострими предметами, уламками деревини. Наприклад, дитина може інфікуватися, поранившись цвяхом, який забруднений ґрунтом. Смертність від правця досягає 25–80 %.
Вакцинація — безоплатна, зробити її можна у пунктах щеплень у лікарнях міста, попередньо записавшись у сімейного лікаря. З 26 років планова ревакцинація для дорослих є обов’язковою кожні 10 років.
Лікар – епідеміолог Північного відділення
ВСП «Криворізький РВ
ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» Ніна Миронова
Вакцинація – надійний захист від інфекційних хвороб
Понад 9 мільярдів років життя за останні п’ятдесят років змогла врятувати вакцинація. За даними ВООЗ, у наші часи щеплення рятує близько 2-3 мільйонів життів. Саме тому діти, народжені сьогодні, мають на 40% більше шансів дожити до іншого дня народження, ніж 50 років тому.
Останнім часом в Україні зростає захворюваність на кашлюк. За липень 2024 року було зафіксовано 739 випадків. Для порівняння – за такий же період торік було лише 45 випадків– у 16,4 раза менше. Починаючи з 2022 року, на правець захворіло 22 людини, 8 з них – за 7 місяців цього року. Щодо дифтерії: за 2022 рік було зареєстровано 2 випадки захворювання, і по одному у 2023 році та за сім місяців 2024 року. З періоду 1991-1998 років, коли захворіли близько 20 тисяч людей, а майже 700 померли, епідемій дифтерії в Україні не було.
В Дніпропетровській області та в м. Кривому Розі за останні роки випадки дифтерії, правця не реєструвались. Захворюваність на кашлюк має тенденцію до зростання. За 2023 рік в м. Кривому Розі було зареєстровано 2 випадки кашлюку; за 8 місяців 2024р. зареєстровано вже 16 випадків (інтенсивний показник склав 2,59 на 100тисяч населення). З них серед дитячого населення зареєстровано 14 випадків (інтенсивний показник відповідно 5,54).
Надійним методом захисту від інфекційних хвороб, які керуються засобами імунопрофілактики, є вакцинація. Коли рівень охоплення щепленнями серед населення
досягає 95% або більше, формується колективний імунітет, що запобігає поширенню інфекційних хвороб.
Колективний (або популяційний) імунітет – це явище несприйнятливості окремої спільноти до певної інфекційної хвороби. Це своєрідний «щит», який захищає не лише вакцинованих, а й тих, хто не може отримати щеплення через наявність протипоказань, – тим самим захищаючи найвразливіші групи населення.
Взірцем дії коллективного імунітету є викорінення натуральної віспи. ВООЗ оцінила, що у 1940-1960 роках, до початку глобальної кампанії з ліквідації віспи, хвороба забирає близько 2 млн людей щороку. Останній природний випадок віспи зафіксували у 1977 році, а 1980 року ВООЗ задокументувала глобальнее викорінення хвороби. За допомогою вакцинації вдалося досягти колективної імунізації на рівні майже в 100%, що унеможливило подальше розповсюдження вірусу.
Для досягнення коллективного імунітету вакцинацію необхідно проводити згідно з Національним календарем профілактичних щеплень.
Не від усіх хвороб захищає колективний імунітет. Тому покладатися на те, що інші вакцинуються і тим самим захистять вас, не варто. Яскравим прикладом є правець. Адже він не передається від людини до людини. Його спричиняє бактерія Clostridiumtetani. Ця бактерія живе в забруднених поверхнях на кшталті ржавих цвяхів і в ґрунті. Через це інфікування відбувається безпосередньо в контактний спосіб – коли бактерії з брудом потрапляють у рани.
Тож єдиний спосіб захиститися протии правця – вакцинація. Без неї зростає ризик тяжкого перебігу, який може призводити й до смерті, бо правець вражає нервову систему.
Діти стають частиною коллективного імунітету з першого дня життя, під час вакцинації від гепатиту B. Натомість вакцинація протии дифтерії, кашлюку та правця проводиться у віці 2, 4,6 місяців із ревакцинацією у 18 місяців, та подальшими щепленнями протии дифтерії та правця у 6, 16 і 26 років, а далі – кожні 10 років.
У м. Кривому Розі вакцинація АКДП дітей до року на даний час становить 64,1%, старше року – 30,9%, АКДП 18 місяців – 50,6; старше 2-х років- 59,8; АДП у 6 років – 54,8%, старше 6 років -42,8%; АДП-м в 16 років -53,2%; старше 16 -59,2%.Коли дитина не отримала необхідних доз щеплення згідно з Календарем, потрібно звернутися до сімейного лікаря чи найближчого закладу охорони здоров’я – там допоможуть надолужити пропущені щеплення. Наразі в Україні триває кампанія з додаткових заходів імунізації проти кашлюку, правця та дифтерії для тих, хто пропустив щеплення в попередні роки. Уся вакцинація за Календаремпрофілактичних щеплень безоплатна.
Якщо не пам’ятаєте, чи ви були вакциновані, сімейний лікар допоможе скласти індивідуальний графік вакцинації з урахуванням мінімальних інтервалів.
Дбати про здоров’я дітей — пріоритетне завдання батьків. Вакцинація — один із простих та ефективних способів захистити організм від небезпечних захворювань та їхніх ускладнень.
Лікар-епідеміолог відділення епідеміологічного нагляду(спостереження) та
профілактики інфекційних хвороб ВСП «Криворізький районний відділ
ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» Лариса Коток
Наказ "Про проведення Тижня безпеки життєдіяльності перед осіннім канікулярним періодом 2024/2025 н. р.
Мінна безпека
від Dovidka.info та БО «Смарт ангел»
План евакуації учасників освітнього процесу у разі винекнення надзвичайних ситуацій
ВИДИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті або на водному об’єкті, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров’ю людей, їх загибелі, значних матеріальних втрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності.
Види надзвичайних ситуацій розрізняють за їхнім характером: техногенні, природні, соціальні та воєнні.
Надзвичайна ситуація техногенного характеру – це транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.
Надзвичайна ситуація природного характеру – це небезпечне геофізичне, геологічне, метеорологічне або гідрологічне явище, деградація ґрунтів чи надр, пожежею у природних екологічних системах, зміною стану повітряного басейну, інфекційною захворюваністю та отруєнням людей, інфекційним захворюванням свійських тварин, масовою загибеллю диких тварин, ураженням сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками тощо.
Надзвичайна ситуація соціального характеру – це протиправні дії терористичного та антиконституційного спрямування, або пов’язане зі зникненням (викраденням) зброї та небезпечних речовин, нещасними випадками з людьми тощо.
Надзвичайна ситуація воєнного характеру – виникає через застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якого виникають вторинні чинники ураження населення.
ДІЇ У РАЗІ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ
Законодавство визначає тероризм як суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей чи погрози вчинення злочинних дій, щоб досягнути злочинних цілей.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій пропонує наступний порядок дій у разі терористичного акту.
Основні заходи щодо запобігання можливого терористичного акту:
- не торкайтеся у транспорті, житлових та громадських приміщеннях або на вулиці нічийних пакетів (сумок), не підпускайте до них інших. Повідомте про знахідку працівника поліції;
- у присутності терористів не виказуйте своє невдоволення, утримайтеся від різких рухів, лементу й стогонів;
- при погрозі застосування терористами зброї лягайте на живіт, захищаючи голову руками, якомога далі від вікон, засклених дверей, проходів, сходів;
- використайте будь-яку можливість для порятунку;
- якщо відбувся вибух – вживайте заходів щодо недопущення пожежі та паніки, надайте домедичну допомогу постраждалим;
- намагайтеся запам’ятати прикмети підозрілих людей і повідомте їх прибулим співробітникам спецслужб.
ДІЇ У РАЗІ ЗАХОПЛЕННЯ БУДІВЛІ
У Рекомендаціях щодо дій населення у разі загрози та виникнення вибуху, у тому числі тих, що виникли внаслідок терористичної діяльності, зазначаються дії, якщо ви опинились у будинку (приміщенні, території), захопленому терористами, але не були ними знайдені.
У такій ситуації необхідно:
- зберігати спокій та намагатись уникнути контакту з терористами;
- якомога тихіше повідомити правоохоронні органи про терористичну атаку, а також про своє місцеперебування;
- не палити;
- не наближатися до дверей та вікон;
- чітко виконувати інструкції та команди правоохоронців;
- сховати свої документи та візитні картки.
Пам’ятайте, що одразу після вашого повідомлення антитерористичними підрозділами буде вжито вичерпних заходів для збереження вашого життя та здоров’я.
ЕВАКУАЦІЯ З БУДІВЛІ
Евакуація з будівлі необхідна не лише під час пожежі, а й землетрусів, повеней та інших надзвичайних ситуацій, якщо будівля закладу освіти є небезпечною для людей, які там перебувають.
Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи визначають, що під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:
- визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи та виходи до безпечної зони у найкоротший строк;
- ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки. З цією метою працівникам закладів та установ не можна залишати дітей без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;
- евакуацію людей слід починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних із ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати в першу чергу;
- у зимовий час на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг із собою, а дітей молодшого віку слід виводити або виносити, загорнувши в ковдри або інші теплі речі;
- ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні дітей;
- виставляти пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників до будівлі, де виникла пожежа;
- у разі гасіння слід намагатися у першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;
- щоб запобігти поширенню вогню, диму, слід утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також – від розбивання скла.
Правила евакуації для дітей:
Учнів також просять дотримуватися всіх вказівок педагогів та, у разі потреби, на прохання дорослих, допомогти іншим дітям евакуюватися. При прибутті до безпечної зони, не розходитися і залишатися разом із класом.
Правила евакуації для педагогів:
- Евакуація здійснюється за відповідним звуковим сигналом, який, у разі потреби, активує адміністрація або особа, яка виявила пожежу.
- Нагадайте дітям про головну мету евакуації: їхня безпека та правила евакуації: не говори. Не біжи. Не штовхайся. Не повертайся.
- Закрийте двері та вікна.
- Візьміть з собою шкільний аварійний набір, відро (може бути складним), сумку для швидкої допомоги. *
- Перевірте безпечність маршруту для евакуації.
- Під час евакуації радять об’єднувати два класи, й під час переміщення один вчитель очолює колону, а інший завершує колону дітей двох класів.
- Допоможіть дітям з інвалідністю та маленьким дітям.
- Евакуація здійснюється до певного визначеного місця (місце для кожного класу визначається під час тренувальних навчань і не змінюється).
- Після прибуття на визначене місце, перевірте наявність усіх дітей за списком.
- Залишайтеся зі своїм класом і просіть учнів бути разом, бути усім класом разом, нікуди не розходитися.
- Якщо небезпечні умови зникли, здійсніть зворотну евакуацію назад до класів, дотримуючись тих самих правил.
* у більшості країн є вимога, щоб у кожному класі був набір для евакуації та допомоги, відро (може бути складним) та пакети для створення приватної зони для туалету.
ДІЇ ДЛЯ ЗАХИСТУ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКОГО ВТОРГНЕННЯ ТА ЗАГРОЗИ МАСОВОГО НАСИЛЬСТВА
Періодично і в українських школах виникають ситуації, у яких є загроза вторгнення або загроза масових насильницьких дій, де працівники закладу освіти ще можуть керувати ситуацією, хоча б частково, і повідомити про це силовим органам.
Поради для керівництва шкіл:
- Якщо є змога – подайте знак тривоги, але це не повинна бути пожежна сигналізація.
- Слідкуйте за ситуацією і переоцінюйте її.
- Будьте готові передати командування поліції або іншим силовим органам.
- Повідомте всіх, коли небезпека зникла.
- Після інциденту повідомте про обставини учнів та батьків.
Поради для працівників закладів освіти
- Попередьте інших, щоб вони негайно сховалися та забезпечили безпеку дітей.
- Зберіть учнів всередині безпечного приміщення, якомога далі від загрози.
- Закрийте і замкніть двері ключем (за можливістю). Перемістіть меблі, щоб заблокувати доступ від загрози, за наявності та змоги.
- У разі загрози стрілянини, всі мають швидко лягти на підлогу і за можливості накритися меблями, щоб не бути мішенню.
- Вимкніть світло та всі пристрої, які можуть його подати.
- Вимкніть усі пристрої, що видають звуки: мобільні телефони, радіоприймачі тощо.
- Зберігайте тишу.
- Тримайтеся якомога далі від дверей і вікон.
- Залишайтеся спокійними, заспокоюйте тих, хто нервує.
Поради для учнів
- Пам’ятайте про правила: не говори. Не біжи. Не штовхайся. Не повертайся.
- Виконуйте вказівки працівників закладу освіти.
- Зберігайте спокій та тишу.
- Якщо є потреба, допоможіть заблокувати двері меблями.
- Головне: сховатися, впасти та накритися.
ДІЇ У РАЗІ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ (СТРІЛЬБА, ВИБУХИ)
У разі проведення антитерористичної операції рекомендують:
- лягти на підлогу обличчям вниз, поклавши руки долонями на потилицю;
- чітко виконувати команди співробітників антитерористичного підрозділу уникаючи різких рухів.
ДІЇ У РАЗІ ПЕРЕСТРІЛКИ
Державна служба України з надзвичайних ситуацій пропонує наступні рекомендації у разі перестрілки:
- якщо стрілянина застала вас на вулиці, відразу ж ляжте й озирніться, виберіть найближче укриття й проберіться до нього, не піднімаючись у повний зріст. Укриттям можуть служити виступи будинків, пам’ятники, бетонні стовпи або бордюри, канави. Пам’ятайте, що автомобіль – не найкращий захист, тому що його метал тонкий, а пальне – вибухонебезпечне. За першої нагоди сховайтеся у під’їзді будинку, підземному переході, дочекайтеся закінчення перестрілки;
- проводьте заходи для порятунку дітей, за необхідності прикрийте їх своїм тілом. За можливості повідомте про інцидент співробітників поліції;
- якщо в ході перестрілки ви перебуваєте у будинку, – укрийтеся у ванній кімнаті й ляжте на підлогу, тому що перебувати у кімнаті небезпечно через можливість рикошету. Перебуваючи в укритті, стежте за можливим початком пожежі. Якщо пожежа почалася, а стрілянина не припинилася, залиште квартиру й сховайтеся в під’їзді, далі від вікон.
ЩО ПОВИНЕН РОБИТИ КОЖЕН ГРОМАДЯНИН У ВИПАДКУ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ ТА ЯКІ ПРАВА ВІН МАЄ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
У статті 21 Кодексу цивільного захисту України зазначається, що громадяни України зобов’язані:
1) дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;
2) дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;
3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;
4) повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;
5) у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;
6) дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного (епізоотія – інфекційні хвороби тварин) та протиепіфітотичного (епіфітотія-інфекційні хвороби рослин) режимів, режимів радіаційного захисту;
7) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережного поводження з вогнем.
Громадяни України мають право на:
1) отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі;
2) забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання;
3) звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;
4) участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;
5) отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами;
6) соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;
7) медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.
Служби екстреного виклику
Дзвінки з стаціонарних та мобільних телефонів БЕЗКОШТОВНІ!
Служба екстреного виклику - 112
ПОЧУВАЙСЯ БЕЗПЕЧНО!
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ
Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу тому, хто потрапив у біду.
Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.
Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на роз’яснювальну роботу з дітьми в школі, вдома, у дитячих оздоровчих установах, а також через засоби масової інформації.
Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:
правильний вибір та обладнання місць купання;
навчання дорослих і дітей плаванню;
суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах;
постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.
Загальні правила поведінки на воді:
1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях.
2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.
3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкості вітру до 10м/сек, при температурі води – не нижчою за +18°С, t° повітря – не нижчою за +24°С.
4. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.
5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5–2 години.
6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.
7. У воді варто знаходитися не більше 15 хвилин.
8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.
9.Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.
10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпеці дна й достатній глибині водоймища.
11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.
12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації в чергового по човновій станції.
Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи в постійному напруженні, не гоніться за швидкістю просування на воді, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань.
На воді забороняється:
1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.
2. Вилазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.
3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які не відведені для купання.
7. Вживати спиртні напої під час купання.
8. Забруднювати воду й берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання.
9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.
11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
12. Дітям, які не вміють плавати, заходити глибше, ніж до пояса.
13. Купання дітей без супроводу дорослих.
Правила поведінки для дітей:
1. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади, під наглядом дорослих (педагогів, керівників або батьків).
2. До купання допускаються групи дітей до 10 осіб під наглядом одного відповідального, який уміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді.
3. Біля місця купання має бути обладнаний медичний пункт, а в разі його відсутності купання має здійснюватись під наглядом медпрацівника.
4. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях купання дітей аварійно-рятувальними службами ретельно перевіряється дно, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.
5. Діти допускаються до купання після огляду лікарем.
6. Роздягання та одягання дітей проводиться під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини викладається у рядки окремими купами).
7. До й після купання проводиться перевірка наявності дітей шляхом шикування їх у ряд відповідно до місць, де складено їх одяг.
8. Відповідальний за купання повинен: нагадати дітям правила поведінки на воді до початку купання, увійти у воду першим (до дозволеної межі), а вийти останнім.
9. При особистому купанні дітей дорослі зобов’язані постійно спостерігати за ними.
Правила поведінки під час катання на човнах.
Човни, катери та інші плавзасоби, що належать санаторіям, дитячим таборам і базам відпочинку, повинні реєструватися за встановленим порядком. Щорічно перед початком сезону вони проходять технічний огляд. Малі судна повинні знаходитися під охороною або під замком. Перед відплиттям їх потрібно перевірити на справність й оснастити рятувальними засобами. Наказом установи призначаються особи, відповідальні за збереження, технічний стан і експлуатацію малих суден.
1. Сідати в човен потрібно обережно, ступаючи по центру настилу.
2. Кататися на човні або іншому малому плавзасобі дозволяється тільки в спеціально відведених для цього місцях.
3. Перед тим, як відправитись на водну прогулянку, необхідно отримати на це дозвіл та зареєструватись у чергового по човновій станції.
4. Рухатись на човні необхідно завжди вздовж правого боку річки, намагаючись триматися не далі 20 метрів від берега.
5. Якщо потрібно випередити інший човен, то треба обходити його з лівого боку.
6. Гребний човен повинен звільняти дорогу всім човнам, які проходять справа від нього, а також паровим, моторним і вітрильним суднам.
7. Гребти веслами треба рівномірно, кермач повинен бути особливо уважним, щоб не вдаритися об борт іншого човна.
Під час катання на малих плавзасобах забороняється:
пересідати з місця на місце, сідати на борт під час руху човна;
розгойдувати човен, пірнати з нього;
категорично забороняється переходити з одного човна в інший;
навантажувати малі судна понад встановлені норми;
перетинати курс суден, що йдуть;
підходити близько до суден, що рухаються;
кататися поблизу пристаней і причалів;
віддалятися на човні від берега більш ніж на 100 метрів;
катати дітей на саморобних човнах, катерах, плотах, автомобільних камерах і т.д
кататися за несприятливих метеорологічних умов;
виходити на фарватер судноплавства.
Порядок дій у випадку нещастя
Якщо човен перевернувся, головне - не розгубитися. Човен, що перекинувся, добре тримається на воді, отже потрібно зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега.
Потрапивши під пліт або вітрило човна, що перекинулося, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло. Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.
Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; рятувати вплав одночасно кількох людей неможливо.
Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він повинен вміти управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.
Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців; підводні плини, які паралізують волю людини, яка пливе; водорості, що сковують рух плавця. У швидкій річці можна потрапити в сильну течію. Вона підхоплює плавця й починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега. У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до того часу, поки не спаде хвиля, потім зіскочити й вибігти за межу прибою.
Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню.
Від переохолодження або різкого переходу з зони теплої води в зону холодної з’являються судоми, що зводять руки і ноги. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину й плисти до берега. Намагайтеся утриматися на поверхні води й кличте на допомогу.
Плавець, який заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше. Необхідно лягти на спину і спробувати м’якими, спокійними рухами виплисти в бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками.
Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути:
переохолодження у воді;
перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення чи безперервного плавання одним стилем;
купання незагартованого плавця у воді з низькою температурою та інше.
У всіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання й вийти з води. Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином:
при відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак;
при судомі м’язів литки необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою підігнути ногу в коліні поперед себе.
НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ
Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто при нещасних випадках на воді трапляються переохолодження й утоплення.
У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а постраждалого загортають у ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судом. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. За неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.
При утопленні.
Необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. У цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище й вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега, можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку та інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого слід підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно пірнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.
В особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настоянки валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (вкутати й дати гарячого напою).
Якщо потопаючий знепритомнів (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтального положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс випари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.
Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільне, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот. У разі, якщо свідомості, пульсу на сонних артеріях немає, наявні ознаки зупинки дихання, широкі зіниці, але немає трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або "перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо й потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.
НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ:
Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у серветку або носову хустинку, слід видалити з порожнини рота пісок, мул та інші чужорідні предмети.
Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет у шийному відділі (це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.
Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно "краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є – продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається або підіймається надчеревна ділянка, повторіть усе з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом "рот у рот”, а "рот у ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.
Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні - упоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, які синхронні натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань і натискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє – 1:5.7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки пульсу на сонних артеріях.
Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. У тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, незважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.
ПАМ’ЯТКА
«ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ
ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ»
Виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених вибухами, несе значну загрозу життю та здоров'ю людей, а також системам життєзабезпечення населення. Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, які здатні за певних умов (або при дії на них) вибухати: це авіаційні бомби, артилерійські снаряди, інженерні та артилерійські (мінометні) міни, фугаси, гранати та патрони. Більшість із них залишились нам у спадок після Другої світової війни, але і в післявоєнний час цей «арсенал» постійно поповнювався сучасними боєприпасами, які не вибухнули з різних причин на військових полігонах та за їх межами.
Основну небезпеку у вибухонебезпечних предметах становлять пристрої ініціювання вибуху основної маси вибухівки боєприпасу. Під час перебування у землі від впливу вологи, взаємодії металу та вибухової речовини боєприпасу утворюються хімічні сполуки – пікрати, які зовні мають вигляд білуватих порошкоподібних наростів. Пікрати також можуть вибухати від тертя, іскри чи удару.
Запам’ятайте! Якщо ви випадково виявили вибухонебезпечний предмет, до нього не можна навіть торкатися – це дуже небезпечно.
Знешкоджувати вибухонебезпечні предмети мають право тільки спеціально підготовлені фахівці піротехнічних груп, які пройшли фахову підготовку та мають практичні навички роботи з вибуховими речовинами та різноманітними боєприпасами.
При виявленні підозрілого предмета на території підприємства, установи, організації, території району, що може виявитися вибухонебезпечним:
- не чіпайте, не відкривайте, не рухайте знахідку;
- зафіксуйте точний час, коли вона була виявлена;
- відгородіть місце, де знаходиться підозрілий предмет;
- відведіть подалі людей від підозрілої знахідки;
- припиніть будь-які роботи в районі небезпечного місця;
- організуйте тимчасову охорону небезпечного місця до приїзду спеціально
підготовлених фахівців та не допускайте туди сторонніх осіб;
- про знахідку вибухонебезпечного предмета необхідно
ТЕРМІНОВО сповістити керівника свого структурного підрозділу (начальника), змінного диспетчера (секретаря) підприємства, установи, організації, або чергового 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області (за номером «101»).
Категорично забороняється:
- брати вибухонебезпечний предмет у руки, зберігати його, нагрівати та ударяти по ньому;
- переносити, перекладати, перекочувати його з місця на місце;
- намагатися розібрати;
- використовувати для розведення вогню, кидати, класти у вогонь;
- заносити в приміщення;
- закопувати в землю;
- здавати на металобрухт.
Не забувайте, що легковажне та необережне поводження з вибухонебезпечними предметами неодноразово призводило до загибелі або каліцтва як дітей, так і дорослих.
ОТРУЄННЯ
Отруєння токсичними речовинами.
Ознаки: затьмарення свідомості, запаморочення, головний біль, галюцинації, нудота, блювання, порушення координації рухів, блідість шкіри, у тяжких випадках – втрата свідомості.
Перша допомога: промити шлунок, дати понюхати нашатирний спирт на ваті (у жодному разі не з пляшечки, щоб уникнути опіку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів), дати випити багато рідини.
Наркотичне отруєння.
Ознаки: сонливість, запаморочення, шум у вухах, нудота, блювання, затьмарення або втрата свідомості, судоми, слабкий, сповільнений пульс.
Перша допомога: промити шлунок, дати проносне, гарячі ванни чергувати з холодними обливаннями, не давати спати, стежити за диханням. При його зупинці провести штучну вентиляцію легенів, розтерти та зігріти тіло.
Отруєння алкоголем.
Ознаки: стан сп`яніння, нудота, блювання, порушення координації рухів, незв`язна мова, збудження, що переходить у пригнічення, почервоніння обличчя, яке переходить у блідість, утрата свідомості, специфічний запах із рота.
Перша допомога: дати понюхати нашатирний спирт, промити шлунок, давати пити воду, в яку додано 3-5 крапель нашатирного спирту, напоїти гарячою кавою.
Отруєння нікотином.
Ознаки: сильна слинотеча, нудота, прискорення пульсу, шум у вухах, запаморочення, відчуття страху, слабкість, тремтіння рук, спазми гортані, стравоходу, шлунка, блювання, порушення свідомості, звуження зіниць, збліднення шкіри, посилена пітливість. Може настати параліч дихального центру.
Перша допомога: винести потерпілого на свіже повітря, дати понюхати нашатирний спирт, промити шлунок, при необхідності провести штучну вентиляцію легенів, дати серцеві засоби.
Харчове отруєння.
Ознаки: через 2-3 години після вживання неякісних продуктів з`являються нудота, блювання (що періодично повторюється), переймоподібний біль у животі, частий пронос, загальна слабкість, блідість шкіри, спостерігаються підвищення температури тіла, частішання та ослаблення пульсу, похолодання кінцівок, судоми м`язів гомілок.
Перша допомога: негайно промити шлунок, очистити кишечник (сольове проносне або рицинова олія). У жодному разі не приймати алкоголь, який зумовлює додаткову інтоксикацію, давати більше пити, поєднуючи це з тепловими процедурами. Не можна залишати потерпілого без нагляду, щоб не пропустити зупинку дихання та серцевої діяльності.
Надаючи допомогу при гострому отруєнні, слід твердо пам`ятати, що вона є лише першою, невідкладною та долікарською, оскільки основне лікування проводитиме лікар. Разом із тим надзвичайно важливо не тільки знати, яким чином швидко та правильно її слід проводити, але й оволодіти необхідними навиками.
ОБЕРЕЖНО ОЖЕЛЕДИЦЯ
Ходіть, не поспішаючи, ноги злегка розслабте у колінах, ступайте на всю підошву.
У разі порушення рівноваги – швидко присядьте, це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.
Намагайтеся падати з мінімальною шкодою для свого здоров`я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту та змінити кут падіння. У момент падіння стисніться, напружте м`язи, а доторкнувшись до землі, обов’язково перекотіться – удар, спрямований на вас, втратить свою силу під час обертання.
Не тримайте руки в кишенях – це збільшує небезпеку не лише падіння, але й серйозних травм.
Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені, що може призводити до додаткових травмувань.
Не прогулюйтеся із самого краю проїжджої частини. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах – особливо.
Не перебігайте проїжджу частину в ожеледицю та під час снігопаду. Пам’ятайте, що в цей час гальмівний шлях машини значно збільшується.
Небезпечні прогулянки в ожеледицю у нетверезому стані. У стані сп’яніння травми, як правило, важкі. У такому стані люди не такі чутливі до болю і за наявності травми своєчасно не звертаються до лікаря, що створює згодом додаткові проблеми зі здоров`ям.
Якщо після падіння ви через деякий час відчули біль в голові, суглобах, нудоту або утворилися пухлини – терміново зверніться до лікаря. Взимку, переважно в містах, дуже велику небезпеку становлять бурульки, особливо в період танення льоду та снігу.
ВІДМОРОЖЕННЯ – ЦЕ ПОСТІЙНИЙ РИЗИК
Ознаки та симптоми
Залежно від обставин і тривалості дії низьких температур відмороження може також супроводжуватися гіпотермією, тобто загальним переохолодженням організму на відміну від замерзання певної частини тіла.
Ознаки відмороження: відсутність чутливості в пошкодженій ділянці; закоцюбіння; восковий колір шкіри; шкіра холодна на дотик; зміна кольору шкіри (почервоніла, жовта, бліда, посиніла).
Перша допомога:
ü спочатку надайте допомогу як при ознаках гіпотермії;
ü проводьте обробку ураженої частини обережно, ніколи не розтирайте її, бо це призводить до ще
більших пошкоджень;
ü уникайте різкого зігрівання відмороженої частини тіла;
ü зігрійте відморожену частину тіла руками або іншими частинами тіла;
ü якщо відморожена частина тіла не набирає нормального кольору, занурить її в теплу воду 38-42°С. Якщо вода на дотик викликає відчуття дискомфорту, то вона занадто гаряча;
ü тримайте пошкоджену частину тіла в теплій воді, доки відморожена ділянка не почервоніє і не стане теплою на дотик;
ü забинтуйте пошкоджену ділянку сухою стерильною пов’язкою. При відмороженні пальців рук і ніг покладіть між ними вату або марлю. Не руйнуйте утворені пухирі. Якомога швидше доставте постраждалого до лікаря.
ОБЕРЕЖНО – БУРУЛЬКИ!
Ø Нестійкі погодні умови — відлига вдень і заморозки вночі — сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків із похилим дахом) та великих деревах.
Ø Будь особливо уважним, проходячи біля будинків або високих дерев. Спершу впевнись у відсутності загрози падіння льодових наростів.
Ø Якщо це можливо, тримайся на відстані від будинків та інших споруд, обираючи найбільш безпечний маршрут руху.
Ø У жодному разі не заходь за спеціальні огорожі поблизу будинків або дерев.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДОЙМАХ ПОКРИТИХ ЛЬОДОМ
Не можна з'їжджати на лижах із крутого берега на лід: у разі різкого навантаження він може провалитися.
Категорично забороняється дітям грати на незміцнілому льоду.
Небезпечно бути біля берегів, де найчастіше виникають промоїни, тріщини й розриви льоду.
На льоду краще мати при собі знаряддя безпеки (лижі, мотузку, палицю).
Обходь місця, вкриті товстим шаром снігу: під снігом лід завжди тонший; тонкий лід і там, де розливаються джерела, де швидка течія або струмок впадає в річку.
Переходь річку тільки у встановлених місцях, товщина льоду має бути не менше за 15—20 см.
Катайся на ковзанах лише в перевірених та обладнаних для цього місцях.
Якщо лід почав тріщати та з'явилися характерні тріщини, негайно повертайся на берег. Не біжи, відходь повільно, не відриваючи ступнів ніг від льоду.
ОБЕРЕЖНО - ГРИП!
Грип - респіраторне захворювання, яке передається від людини до людини переважно повітряно-крапельним шляхом. Зараження відбувається при розмові, кашлі, чханні. Поширення вірусу грипу може відбуватися і контактно-побутовим шляхом, якщо людина доторкнеться до слизових виділень на іншій людині або предметі, а потім до власного рота, носа або очей, не вимивши руки.
Клінічні ознаки грипу: головний біль, біль у м'язах, біль у горлі, підвищення температури тіла, кашель, нежить, закладання носа, в окремих випадках — блювота і понос.
Як можна заразитися вірусом грипу?
Від іншої хворої людини повітряно-краплинним, повітряно-пиловим шляхом (вірусні частки по повітрю переносяться від хворої людини до здорової під час розмови, кашлю, чхання), при тісному контакті (знаходження на відстані близько 2-х метрів).
Як довго є заразним хворий на грип?
Інфекційний період (період, коли хворий небезпечний для оточуючих) при грипі може бути протягом 7 днів від початку хвороби, але якщо клінічні симптоми хвороби зберігаються - то до їх зникнення.
Як попередити зараження грипом?
· уникати контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції;
· обмежити відвідини місць великого скупчення людей;
· часто провітрювати приміщення;
· часто мити руки з милом;
· прагнути не торкатися очей, носа або рота немитими руками;
· уникати обіймів, поцілунків і рукостискань;
· прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути;
· якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від нього на відстані не менше
двох метрів.
Що повинні знати батьки, щоб попередити зараження дітей грипом?
· навчити дітей часто мити руки з милом протягом 20 секунд;
· батьки також повинні виконувати цю процедуру, що служить добрим прикладом для дітей;
· навчити дітей кашляти і чхати в серветку або руку;
· батьки також повинні виконувати цю процедуру, що служить добрим прикладом для дітей;
· навчити дітей не підходити до хворих ближче, ніж на півтора - два метри;
· хворі діти повинні залишатися вдома (не відвідувати дошкільні установи і школи);
· утримуватися дітям і батькам від відвідин місць скупчення людей.
Основні правила поведінки на дорозі та у транспорті
При виході з будинку:
1. Якщо біля під'їзду будинку можливий рух транспортних засобів, відразу зверніть на це увагу дитини і разом подивіться, чи не наближається до вас автомобіль, мотоцикл, велосипед тощо.
2. Якщо біля під'їзду стоять транспортні засоби або ростуть дерева, що закривають огляд, призупиніть свій рух і озирніться: чи немає за перешкодою небезпеки.
Коли рухаєтесь тротуаром:
1. Дотримуйтеся правого боку тротуару.
2. Не ведіть дитину по краю тротуару: дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини.
3. Маленька дитина має йти поруч з дорослим, міцно тримаючись за руку.
4. Привчіть дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом з двору або з території підприємства.
5. Роз'ясніть дітям, що закидання проїзної частини (камінням, склом) і пошкодження дорожніх знаків можуть призвести до нещасного випадку.
6. Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски та санки з дітьми везіть тільки по тротуару.
7. При пересуванні групи дітей навчайте їх іти в парі, виконуючи всі вказівки дорослих, які супроводжують групу.
Готуючись перейти дорогу:
1. Зупиніться або сповільніть рух, огляньте проїжджу частину.
2. Залучайте дитину до спостереження за обстановкою на дорозі.
3. Коментуйте свої рухи: поворот голови для огляду вулиці, зупинку для огляду дороги тощо.
4. Вчіть дитину розрізняти транспортні засоби, що наближаються.
5. Не стійте з дитиною край тротуару, адже при проїзді транспортний засіб може зачепити.
6. Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту в автомобіля та в рухах мотоцикліста й велосипедиста.
7. Неодноразово показуйте дитині, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається за інерцією.
При переході проїжджої частини дороги:
1. Переходьте дорогу лише по пішохідних переходах або на перехрестях – по лінії тротуару, інакше дитина звикне переходити у невстановлених місцях.
2. Йдіть тільки на зелений сигнал світлофора: дитина повинна звикнути, що на червоний і жовтий сигнали не переходять, навіть якщо немає транспорту.
3. Виходячи на проїжджу частину, припиняйте розмови; дитина повинна засвоїти, що переходити дорогу слід мовчки.
4. Не поспішайте і не біжіть; переходьте дорогу завжди розміреним кроком.
5. Не переходьте дорогу навскоси, підкреслюйте і показуйте дитині щоразу, що йдете суворо поперек вулиці. Дитині потрібно пояснити, що це робиться для кращого спостереження за автомототранспортними засобами.
6. Не виходьте на проїжджу частину з-за транспортного засобу або кущів, не оглянувши попередньо вулицю, привчайте дитину робити так само.
7. Не поспішайте перейти дорогу, якщо на іншому боці ви побачили друзів, родичів, знайомих, потрібний автобус або тролейбус. Поясніть дитині, що поспіх на дорозі – це небезпечно.
8. Переходячи вулицю, навіть якщо нею рідко проїжджає транспорт, слід попередньо подивитись навколо. Поясніть дитині, що автомобілі можуть несподівано виїхати з провулка, з двору будинку.
9. При переході проїжджої частини по нерегульованому переходу в групі людей дитина повинна уважно стежити за рухом транспорту, інакше вона може звикнути при переході слідувати за супутниками, копіюючи їх поведінку, не спостерігаючи за рухом транспорту.
Безпека користування громадським транспортом:
1. Виходьте з транспорту попереду дитини, адже маленька дитина може впасти або вибігти з-за нерухомого транспорту на проїжджу частину.
2. Підходьте для посадки до дверей транспортного засобу лише після повної його зупинки. Дитина, як і доросла людина, може оступитися і потрапити під колеса.
3. Не сідайте в громадський транспорт (тролейбус, автобус) в останній момент при його відправленні - може притиснути дверима. Особливу небезпеку становлять передні двері, тому що можна потрапити під колеса транспортного засобу.
4. Навчіть дитину бути уважною в зоні зупинки – це небезпечне місце: автобус, що стоїть, скорочує огляд дороги в цій зоні, крім того, пішоходи тут часто поспішають і можуть випадково виштовхнути дитину на проїжджу частину.
5. При очікуванні громадського транспорту стійте разом з дітьми тільки на посадкових майданчиках, а при їх відсутності – на тротуарі або узбіччі.
6. Привчайте дітей міцно триматися за поручні, щоб при гальмуванні дитина не отримала травму від удару.
7. Поясніть дитині, що входити в будь-який вид транспорту і виходити з нього можна тільки тоді,
коли він стоїть.