Сучасна школа – настільки складне явище, що функціонального підходу тут недостатньо.

  Але управлінська діяльність має бути спрямована на поліпшення всієї системи навчання і виховання школярів. Управлінська діяльність дирекції школи на сучасному етапі передбачає передусім:

 · створення умов для переходу від адміністративного стилю управління до громадсько-державного;

 · раціональний розподіл роботи між працівниками школи з урахуванням їхньої кваліфікації, досвіду та ділових якостей;

 · забезпечення оптимальної організації навчально-виховного процесу;

 · визначення найефективніших форм і методів керівництва, які відповідають особливостям роботи навчального закладу та діловим якостям адміністрації;

 · забезпечення доцільного використання навчально-матеріальної бази та створення сприятливих умов для її поповнення;

 · забезпечення високого рівня працездатності всіх учасників навчально-виховного процесу, створення здорової творчої атмосфери в педагогічному колективі.

  Саме вміння з’єднати всіх дорослих і дітей в одну сім’ю – це і є мистецька вершина шкільного управління.

  Першою і чи не найважливішою фазою управлінської діяльності є планування, яке вимагає передбачення основних тенденцій розвитку школи (можливо, і на декілька років вперед).

  У плані формулюються головні, найбільш важливі завдання школи, над розв’язанням яких працюватиме колектив, визначаються основні шляхи і способи їх реалізації.

 Особливу увагу треба звертати на щорічний аналіз підсумків роботи школи за навчальний рік.

  Визначити головні напрямки роботи школи директор зможе тільки тоді, коли систематично діставатиме об’єктивну інформацію про роботу колективу.

  Одна з головних функцій шкільного управління – керівництво навчально-виховним процесом.

  Максимум уваги треба приділяти відвідуванню та всебічному аналізу уроків із метою проконтролювати фактичне виконання програм, рівень викладання та засвоєння учнями програмового матеріалу, надати за потреби своєчасну допомогу вчителю і попередити можливі недоліки, правильно об’єктивно оцінити роботу вчителя, розширити свій власний кругозір і підвищити кваліфікацію.

 Директорський контроль доцільно здійснювати у двох напрямах: по-перше, глибоко вивчати систему роботи вчителя, а по-друге – оперативно контролювати і надавати практичну допомогу педагогу.

 Аналізуючи уроки, позакласні заходи вчителя, керівник має бути справедливим, тактовним, вимогливим і в той же час доброзичливим.

  Предметом особливого піклування керівників школи мають бути молоді спеціалісти. Учительська молодь, при всій своїй недосвідченості, несе в собі дух творчості, пошуку. Хоч їх ініціативи іноді наївні, часом недосконалі їхні знахідки, але головне для керівників школи тут – не загасити ці іскри.

  Фактором стимулювання творчості вчителя є атестація. Але тільки та, яка науково планується, в процесі якої вивчається вся система роботи педагога аналізується його творче зростання.

  Толерантність, взаємоповага, взаєморозуміння між усіма учасниками навчально-виховного процесу – це те, чого освіті найбільше бракує. Ми вирішимо всі проблеми, якщо у відносинах адміністратор – учитель – учень – батьки будемо толерантними, що дасть можливість створити позитивний імідж школи.